Медицина у середньовічній Польщі функціонувала на доволі низькому рівні, адже тогочасна Європа не розвивалася, а буденність людей зазвичай займала війна. Профільні інструменти були складними та жахливими ззовні. Все ж навіть за допомогою дещо примітивного приладдя, як для сучасної науки, людям вдавалося покращити стан здоров’я та боротися з хворобами, пише igdansk.com.
Народна медицина у кашубів
Досить часто науковці та й звичайні люди цікавляться, яким чином мешканці регіону у стародавні часи могли впоратися з різними захворюваннями. Народна медицина, без сумніву, була на найвищому рівні розвитку у той час, оскільки саме завдяки простим методикам вдавалося успішно лікуватися. Дослідники зазначили, що народна терапія об’єднує знання, вірування, цілий світогляд і практичні дії, щоб забезпечити людину найбільшим благом – здоров’ям.
Початки народних способів були в основі віри у магічну силу певних слів і предметів, частково у спостереженні за цілющими властивостями. Методики профілактики захворювань тварин і людей на території краю описали різні науковці у своїх роботах. Згодом ця документація дозволяла визначити найбільш ефективні методики для лікування, серед яких було кровопускання.
Пускати кров для здоров’я у Середньовіччі вважалося звичайною практикою. Це робили навесні або восени. Отці Ордену картезіанців найчастіше кровоточили під час наступу октави Великодня, після відзначення Дня святого Петра (29 червня), також у другий тиждень жовтня та взимку. Монахи проводили цю процедуру самі, хоча не виключено, що це міг зробити цирульник, привезений з Ґданська.
Використання трав і лікарських рослин також було звичайною практикою для мешканців регіону. У цій місцевості також були відомі ченці-картузіанці. Вони вирощували на території монастирських садів лікарські рослини. Монахи релігійної структури також запровадили в систематику гвоздику Картузьку. Допомога дуже вартувала, тому нею користувалися переважно заможні верстви населення.
У XIX столітті медики прийняли цей досвід. Шпиталь у Картузах був заснований у 1853-1856 роках. Цей заклад отримав свій статут, в якому одна зі статей повідомляла, що «Повітова лікарня в Картузах приймає лише хворих на виліковні хвороби». Бідняки зверталися за допомогою до знахарів, цілителів, моряків і мандрівних крамарів. Для того часу це була звична тенденція. Люди не надто довіряли науковцям та фахівцям, що цікавилися медициною.
Методи лікування
Багато хвороб кашуби лікували своїми методами, які передавали з покоління у покоління. На свято Пресвятої Богородиці мешканці регіону готували різноманітні трави. З них робили чай, настої для ванн, обгортань і пахощів. Крім того, у Велику суботу Воскресіння Господнього віряни сподівалися на цілющу силу води в струмках, куди приходили. У них слід купатися або вмиватися, якщо у когось були проблеми з кольором обличчя. Кашуби пригощали гарячковим чаєм або пили хрін з пахтою. Від кашлю використовували сік горобини, який демонстрував значну ефективність.
Кашуби були дуже набожними та завжди зверталися до вищих сил. Вони неодноразово звинувачували й в усіх бідах потаємних духів та різних міфічних істот. Зокрема люди проклинали відьом. В їхніх уявленнях це могли бути й ті жінки, які володіли таємними знаннями, тобто такими, що дозволяли лікувати багато хвороб. У той час таку людину могли звинуватити в чаклунстві. Існує багато легенд і переказів, пов’язаних з лисими горами, а факти підтверджують документи судових інстанцій, де відбувалися процеси над відьмами, під час яких обвинувачених піддавали випробуванням у плаванні.
Часто використовувалося задушення, тобто кидання обвинуваченої у воду (якщо вона залишиться на воді, незаперечний доказ того, що вона відьма). Згідно з віруваннями кашубів, жінки з таємною силою мали найбільший вплив на середину літа, що нібито негативно впливало на здоров’я мешканців краю. У такі “негативні” дні на усіх дверях оселях та спорудах на території населених пунктів малювали солом’яні хрести. Тоді коровам давали дьоготь, щоб зберегти надої. На шию худобі також клали зелені гілки клена.
Так було з новонародженими немовлятами та тваринами. Червона стрічка, яку вішали на ручку дитини чи ліжечко, або тваринам, наприклад, на шиї, мала захистити від впливу таких лихих чар. Якщо хтось відчував потяг до когось, лише той, хто наклав їх, міг скасувати закляття.
Застосування інструментів
Важливу роль у віруваннях на Кашубах і в усій Польщі відігравав вузол (прилиплий пучок волосся на голові), що виник через недотримання правил гігієни чи невикористання щітки, гребінця. Іноді вузол вводили навмисно. Старі медичні забобони забороняли стригти клубки через побоювання негативних наслідків для здоров’я (психічні розлади, сліпота). Іноді це трактувалося як хвороба, викликана ткацьким верстатом. Носіння вузла також мало захистити від хвороб і диявола.
Найдовший вузол, що зберігся й з плином часу, знаходиться в музеї медичного факультету Ягеллонського університету, датований XIX століттям, а в розкладеному вигляді має довжину 1,5 метра.
Кашуби лікувалися від вошей гасом. Хворі зуби виривав коваль, а з ведмежого жиру, змішаного з хлібом і павутиною, робили компреси на рани, що важко гояться. Собачий жир давали пити хворим на туберкульоз, а знайденими в полі кістками тварин видаляли бородавки. При цьому треба було кинути кістку за собою і не озиратися. Котячі шкури використовували люди, які страждають на ревматизм. Крім кумедних методів лікування, які не були дуже ефективними, були й такі, які збереглися донині.
Народна медицина
Сьогодні від народної медицини збереглося те, що дітям, дорослим дають фенхель, а точніше чаї з фенхелю, які мають спазмолітичну дію при розладах травлення. Слід зазначити, що льон, або власне насіння льону, використовувалося в народній медицині не тільки для оздоровлення, а й для краси.
Народне лікування домашніх тварин здійснювалося переважно кровопролитним методом. Вважалося, що втрата крові прискорює її циркуляцію, яку сповільнює хвороба. На виставці в Кашубському музеї можна побачити:
- Прилад для кровопускання
- Апарат для кровопускання
- Плоскогубці для виривання зубів і обрізання бивнів поросят
Те ж саме стосується хвоща польового і соку, отриманого з берези. Окрім того, кашуби й досі пам’ятають способи лікування опіків листям подорожника для охолодження і загоєння ран. Такі “чари” у краї знають добре, як і в багатьох інших регіонах Польщі, де більшість населення дуже релігійна. Коляска з червоним бантиком, прив’язаним до ручки, – звичайна картина на польських (кашубських) вулицях. Значна частина мешканців у селах Помор’я передають ці знання нащадкам та пам’ятають розповіді щодо лікування народними методиками від своїх батьків, бабусь та дідусів.
Очевидно, що вже за середньовічних часів люди, які проживали у регіоні, намагалися пізнавати основи медичної науки. Завдяки доволі примітивним інструментам вдавалося зупинити перебіг важких хвороб. З плином час технології у галузі вдосконалювалася, тому й смертність серед населення демонструвала динаміку до зниження.
