Пйотр Ауґустиняк — видатний польський інтелектуал, філософ, есеїст і драматург, чиї погляди зазнали радикальної трансформації протягом життя. У своїх роботах він глибоко досліджує філософську антропологію, зосереджуючися на гострій критиці християнства та аналізі сучасності. Про автора чисельних есеїв, подкастів і п’єс, що пропонує радикальні та ерудовані інтерпретації класичних ідей, розповідаємо на igdansk.com.
Формування світогляду
Пйотр Ауґустиняк народився та зростав у Гданську де католицизм був не просто вірою, а культурним повітрям, яким дихало не тільки рідне місто, а й вся країна. Релігія була природною частиною його повсякденного життя та сімейного виховання.
Проте, навіть у глибоко католицькому середовищі, в Ауґустиняку рано зародився внутрішній дисонанс. В інтерв’ю він згадує, що відчував внутрішні бар’єри — своєрідну культурну стійкість, яка не дозволяла йому повністю поглинути церковні догми та правила. Саме тому, за словами Ауґустиняка, він так і не став повноцінним католиком. Ця внутрішня суперечність — життя в релігійній культурі та нездатність її повністю прийняти — стала першим імпульсом, що визначив його майбутні філософські пошуки.
Після закінчення ліцею імені Миколая Коперника, Ауґустиняк спробував себе в медицині. Рік він навчався в Гданському медичному університеті. Однак Пйотр швидко усвідомив, що наукова точність на той момент не відповідала його дедалі сильнішій духовній та інтелектуальній потребі. Цей перехідний період між науковими інтересами та екзистенційними питаннями став підґрунтям для найрадикальнішого життєвого рішення Ауґустиняка: вступу до монастиря.
Чернече життя
У 2000 році, залишивши навчання в Гданському медичному університеті, Пйотр Ауґустиняк вступив до Ордену домініканців — спільноти, відомої давньою інтелектуальною традицією та увагою до філософії. Він згадує, що не сумнівався в правильності свого рішення та усвідомлено став монахом. Для молодого філософа це був радикальний, але логічний крок: домініканське середовище поєднувало духовність з мисленням, що йому здавалось ідеальним простором для пошуку правди.
Роки, проведені в Ордені домініканців, стали періодом повного занурення в філософію, теологію та містичні практики. Це був час, коли віра здавалася не лише переконанням, а способом існування. Ауґустиняк говорив про той період як про стан радикальної довіри, майже захоплення. Він сприймав релігію як найчеснішу відповідь на людські питання про сенс життя та свободу.
Домініканці приваблювали його не ритуалами, а саме інтелектуальною відкритістю. Він читав німецького богослова Майстра Екгарта, знайомився з традицією християнської містики, розвивав ерудицію, яку згодом перетворив на інструмент для критики церкви.
Водночас життя за мурами монастиря почало породжувати внутрішню напругу. Спершу слабке відчуття дискомфорту, згодом — чітке усвідомлення того, що обраний спосіб існування не дає відповіді на питання про сенс життя. Сумніви не знищили віру Ауґустиняка, але змінили її характер. Вони показали, що духовність можна сприймати не через інституції та обряд, а через особистий досвід, свободу та власне мислення. Саме тоді почався його внутрішній перелом, який згодом привів до рішення залишити монастир.
Зміна поглядів
У 2005 році Пйотр Ауґустиняк покинув орден. Це крок став для нього поворотом до зовсім іншого способу мислення. Філософ відмовився від готових відповідей, які раніше давав католицизм, і почав вибудовувати власний підхід до духовності. Для нього більше не були важливими релігійні правила та авторитети. Натомість на передній план вийшли:
- інтелектуальна свобода;
- альтернативне мислення;
- пошук сенсу життя поза межами догм.
Віра Пйотра Ауґустиняка, яка колись здавалася міцною та єдино правильною, поступово перетворилася на філософський шлях. Він почав критично дивитися на церковну систему й побачив у ній механізми контролю й залежності, які не дозволяють людині мислити самостійно. Так зміна поглядів стала шляхом від суворої релігійності до відкритого філософського пошуку.
У 2004 році Пйотра Ауґустиняка закінчив філософський факультет Ягеллонського університету в Кракові, у 2007-му здобув ступінь доктора, а у 2014-му — габілітованого доктора філософії. Працював на кафедрі філософії Університету економіки в Кракові, яку очолював у 2020–2024 роках.
У 2021 році Ауґустиняк залишив католицьку церкву. Він веде філософські подкасти: з 2022 року разом із музикантом Мареком Поспешальським — Kairos, а з 2025-го — Kawa z filozofem («Кава з філософом»). Ауґустиняк також створює та курує культурні проєкти, серед яких:
- Sztuka myślenia («Мистецтво мислення»);
- Bezradność filozofa («Безпорадність філософа»);
- Myślnik. Jazz – filozofia – stand-up («Тире. Джаз – філософія – стендап»);
- Festiwal Schopenhauera («Фестиваль Шопенгауера»).
Книги Ауґустиняка
Пйотр Ауґустиняк з 2009 по 2025 рік видав 8 книг. Кожна з них є чітким відображенням його філософської та особистої трансформації — від містичних пошуків до відкритого прийняття життя без надприродного Бога.
Літературний шлях філософа почався з книги «Inna Boskość» («Інша божественність»), що вийшла у 2009-му. У ній автор, ще перебуваючи під впливом домініканського періоду життя, розмірковував над ідеями Екгарта та Ніцше, намагаючись окреслити поняття іншої божественності. У 2013 році філософ розвинув цю тему в книжці «Istnienie jest Bogiem, ja jest grzehem» («Існування є Богом, я є гріхом»), яка стала своєрідною мандрівкою світом середньовічної містики.
У 2015 році відбулися помітні зміни у творчості Ауґустиняка. Вийшла його книга «Homo polacus» — гостре й безкомпромісне дослідження польської ідентичності та її тісного зв’язку з релігією. Ця праця стала його першим великим бестселером і зробила філософа впізнаваним далеко за межами академічного середовища.
Пізніше Ауґустиняк перейшов до екзистенційних тем. У 2016 році вийшла книга «Aporetyczna nieśmiertelność» («Апоретичне безсмертя»), в якій автор переосмислив «Федон» Платона через сучасний досвід.
У 2017 році Ауґустиняк видав книгу «Trans» («Транс») — монографію про Цезарія Водзинського. У роботі автор поєднав філософію з літературним аналізом. Пйотр Ауґустиняк показав те, як творчість Водзинського впливає на сучасну гуманістику.
У 2019 році філософ знову звернувся до польського контексту та презентував книгу «Wyspiański. Burzenie polskiego kościoła» («Виспянський. Руйнування польської церкви»). У ній Ауґустиняк досліджує антирелігійний протест у театрі. Філософ описав те, як творчість Станіслава Виспянського стала викликом усталеним релігійним уявленням і відкрила новий простір для критичного мислення.
Найбільшу хвилю обговорень викликала книга «Jezus Niechrystus» («Ісус Нехристос»), яка вийшла у 2021 році. У ній Пйотр Ауґустиняк запропонував провокативну інтерпретацію постаті Ісуса — не як церковного Христа, а як радикального критика інституцій. Завдяки цій роботі культурний діяч здобув репутацію філософа, що відверто бере під сумнів усталені догми.
Кульмінацією творчого шляху Ауґустиняка стала книга «Boga nie ma, jest życie» («Бога немає, є життя», видана у 2025 році. Цей філософсько-автобіографічний маніфест підсумовує духовні пошуки філософа з Гданська. Ауґустиняк стверджує, що сакральне є не в образі Бога, а в самій життєвій силі буття, яку він відкрив після залишення монастиря. Книга символізує його перехід від релігійної віри до повної філософської автономії та самостійного осмислення життя.
Пйотр Ауґустиняк — інтелектуальний провокатор, що здійснює критичний удар по традиційній метафізиці та безстрашно препарує християнство, занурюючись у філософську антропологію та аналізуючи сучасні культурні процеси. Його думки завжди звучать радикально та свіжо, змушуючи людей переглядати усталені світоглядні позиції.