Він відомий інженер та винахідник. Виходець з Нідерландів, який зміг стати відомим у Гданську. Мова йде про Адама Вібе. Саме він впроваджував комплексні інноваційні інженерні рішення, серед яких перша у світі багатоопорна канатна дорога, пише сайт igdansk.com. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про його діяльність.
Юність
Адам Вібе народився у 1584 році у Нідерландах. Про його молодість є дуже мало інформації. Ймовірно, чоловік був змушений емігрувати з рідної країни через свою віру. У цей період король Іспанії Філіп II Габсбург почав проводити утиски проти протестантів.
У 1616 році Адам оселився у Гданську. У цей період він отримав винагороду від місцевої Будівельної контори за будівництво вітряка в селі Ольшинка. Це був цінний досвід для Вібе. Він пишався тим, що місто доручило йому таку справу. У наступні роки Адам працював як будівельник млинів, ремісник, винахідник, будівельник водопроводів, водобудівник та інженер.
Діяльність
Адам настільки був занурений у роботу, що практично не покидав Гданськ. Протягом року Вібе брав участь у завершальній стадії будівництва муру Зигмунтовського у Варшаві, а також керував будівництвом водонапірної вежі. З польської столиці чоловік повернувся відомим інженером. Завдяки цьому з ним хотіло співпрацювати чимало людей.
У 30-х роках 17 століття Адам виступив радником при будівництві у Гданську при будівництві мосту через Віслу в Торуні. У цей період чоловікові почали пропонувати роботу в інших польських містах, зокрема його запрошували до Торуни, Ельблонга та Риги, проте Вібе був вірний Гданську і залишався тут до кінця своїх днів.
Вітряк Адама у Вільному місті пропрацював до 1642 року. Згодом він був зруйнований. Вібе запропонував місцевій владі відбудувати його, проте вони не прийняли пропозиції інженера. Після цього Адам розробив бігову доріжку для осушення землі під час підняття води на Віслі. У наступні роки Вібе працював над системою живлення фонтану Нептуна. Також у цей період він розширив і оновив водопровідну мережу Гданська, а ще очистив канави Нового Нижнього міста.
У наступні роки Адам зробив вітряк для осушення у Нижньому місті, кран на Олов’янці, олійницю підвищеної продуктивності, кінний земснаряд, міст на шлюзі Каменна, акведук тощо. У 1638 році Війбе винайшов дуже корисне приладдя для гданських моряків, а саме машину для різання льоду на Віслі.
У 1639 році гданський інженер здобув звання міського ремісника. У цей період він почав зміцнювати Заміський бастіон. Робота вимагала перевезення великих мас землі, тож, аби уникнути перекриття дороги, Адам розробив спеціальну канатну дорогу, на якій було облаштовано 120 кошиків. Канатна дорога була найбільшою спорудою такого типу до 19 століття та першою канатною дорогою з кількома опорами. В основі каната лежали дерев’яні опори, оснащені дерев’яними колесами, по яких рухався канат, а працівники переносили кошики через опори.
У 1646 році Вібе брав участь в інженерних роботах над декораціями для урочистого прийому королеви Луїзи-Марії у Гданську. Згодом він виготовив невелике водяне колесо для водонапірної башти. Чимало ідей, які Адам прагнув реалізувати, були забраковані місцевою владою, тож багато винаходів залишились лише в уяві інженера. Точна дата смерті Адама Вібе невідома, припускають, що він помер у 1653 році. Справу інженера продовжили його сини, зокрема Яків та Авраам.
Адам Вібе, хоч і не був корінним поляком, проте чесно працював на благо Польщі. Його винаходи полегшили життя багатьом гданським морякам та й загалом людям. Влада довіряла чоловікові складні завдання, адже знала, що лише він може з ними впоратись.