Наукові роботи часто асоціюються з пильними архівами та багатосторінковими фоліантами, які читає лише вузьке коло фахівців. Польський археолог Вацлав Кульчиковський вирішив зламати цей стереотип. Молодий дослідник здійснив прорив у популяризації історії. Він перетворив результати своїх досліджень на відеоігри, якими захопилися тисячі користувачів. Про те, як новаторське рішення Вацлава Кульчиковського зруйнувало стіну між наукою та широкою аудиторією, розповідаємо на igdansk.com
Науковець, що захоплюється відеоіграми
Вацлав Кульчиковський народився та виріс у Гдині в родині науковців. Його батьки понад 20 років поспіль займались організацією «Літніх зустрічей з наукою над озером Вдзидзе». Можна лише уявити ці сімейні вечері, де замість обговорення телешоу точилися дискусії про те, як упакувати складну теорію в зрозумілу широким масам метафору. Тож хист до популяризації знань дістався Вацлаву в спадок від батьків.
Проте була й інша сторона — захопливий світ хлопчака, який годинами пропадав у відеоіграх. Хто б міг подумати, що ті марно витрачені години, на думку батьків, згодом стануть досвідом, який буде корисним у популяризації науки.
Вацлав Кульчиковський став доктором археології. Він викладає в Гданському університеті, поєднуючи дослідницьку роботу з пошуком нових способів зробити науку ближчою та зрозумілішою для широкої аудиторії.
Археологічні розкопки в прямому ефірі
У 2015 році неподалік Ельблонга, в селі Нове Монастежисько, група студентів-археологів на чолі з Вацлавом Кульчиковським працювала на території старого німецького цвинтаря. Дослідники мали на меті знайти залишки церкви, зруйнованої у XVIII столітті. Це була рутинна, повільна робота, яка рідко виходить за межі наукових звітів.
На археологів чекала кропітка робота в моторошній атмосфері, але інтересу з боку широкої аудиторії вона не викликала. На відміну від експедицій у джунглях чи космічних місій, розкопками мало хто цікавиться.
Керівник експедиції Кульчиковський припустив, що, можливо, річ не в тім, що археологія нудна, а в тому, що ніхто не стежить за роботою дослідників. Науковець вирішив перевірити свою гіпотезу та перетворив розкопки на реаліті-шоу. Він почепив камери на дерева навколо цвинтаря та запустив онлайн-трансляцію в інтернеті. Сотні місцевих жителів, школярів та випадкових людей з усього світу почали стежити за розкопками.
Ініціатив, подібних проєкту «Archeologia Live & Online», раніше в Польщі не було. Викладач Гданського університету переконався, що археологія може бути цікавою людям, далеким від науки. Проте Кульчиковському цього виявилося замало, тому він підбив свого друга-розробника піти ще далі — створити комп’ютерну гру «Excavate!». Це був не якийсь вигаданий голлівудський екшен про Індіану Джонса, а сувора реальність, де гравець керував командою студентів-археологів і мав лише 2 тижні на дослідження об’єкта. Гра не містила жодної вигадки заради видовищності. Майстерно подані наукові знання виявилися настільки магнетичними, що в «Excavate!» зіграло пів мільйона людей.
Відеогра на основі дисертації
Скільки людей зазвичай читають докторську дисертацію? Сам автор, його науковий керівник і, якщо пощастить, кілька колег. Привернути увагу мільйонів людей до наукової праці — задача, яка здається нереальною. Але не для Вацлава Кульчиковського.
Докторська дисертація польського науковця була присвячена історії водопостачання польського міста Грудзьондз. Кульчиковський витратив роки на кропітку роботу:
- сидіння в архівах;
- аналіз середньовічних креслень;
- написання сотень сторінок тексту про те, як змінювалася система труб у період з XIII до XIX століття.
Більшість науковців на цьому б і зупинилися, але Кульчиковський пішов нестандартним шляхом — він перетворив свою дисертацію на стратегічну відеогру «Waterworks!».
У грі користувач бере на себе роль головного інженера. Його завдання — не допустити, щоб місто протягом століть занепало від нестачі води чи антисанітарії. Гравець має прокладати труби, встановлювати помпові станції та постійно адаптувати систему до нових історичних епох.
Найцікавіше те, що гра фактично стирає межу між розвагою та наукою. Усі рішення, технології та споруди, з якими стикається користувач у грі, не є плодом фантазії розробників — вони відтворені на основі реальних історичних джерел та матеріалів Кульчиковського. Кожен елемент має під собою наукове підґрунтя, а отже ігровий процес становить собою своєрідну реконструкцію минулого.
Занурюючись у завдання з порятунку міста, гравці навіть не помічають, як опановують складні знання. Те, що зазвичай подається у вигляді сухого наукового тексту, представлено у відеогрі через дію, вибір і наслідки. Так матеріал, який лежить в основі докторської дисертації, засвоюється значно глибше, ніж під час традиційного навчання.
Сміливий експеримент Вацлава Кульчиковського виявився успішним. Гра швидко здобула популярність і вийшла далеко за межі вузької академічної аудиторії.
Кульчиковський став одним із небагатьох науковців, чия наукова робота привернула стільки уваги широкої аудиторії. У розмові з журналістами археолог зізнався:
«Люблю хвалитися, що в мою дисертацію зіграло два мільйони людей».
Модернізація освітнього процесу
Обмежуватися науковими дослідженнями Кульчиковський не став. Він узявся за амбітніше завдання — впровадження нових методів у процес освіти. Результатом його роботи в цьому напрямі стали нововведення в Гданському університеті, де науковець очолив напрям «Проєктування історичних ігор» та виступив співзасновником нової спеціальності — «Історія в медіапросторі».
Назви його авторських курсів більше нагадують програму сучасної медіаконференції, ніж класичний розклад історичного факультету. Замість дисциплін з малопривабливими назвами студенти вивчають «Історію в іграх», «Гейміфікацію в освіті», «Популяризацію наукових знань в інтернеті» та освоюють сучасні цифрові інструменти комунікації.
Головний принцип його викладання — жодного бездумного зазубрювання. Кульчиковський вчить студентів мислити категоріями медіапродукту. Вони тренуються трансформувати наукові знання у формати, від взаємодії з якими широка аудиторія отримуватиме задоволення.
Починаючи з 2010 року, дослідник є одним із головних ініціаторів просування неформальної освіти. Його майданчиками стають не лише лекційні зали, а й кав’ярні, паби та навіть міські вулиці.
Вацлав Кульчиковський регулярно організовує відкриті воркшопи, інтерактивні міські квести, наукові фестивалі та дебати. У його системі координат заохочення суспільства до розширення кругозору — це не інструмент особистого піару чи спосіб підробітку. Кульчиковський вважає популяризацію науки прямим обов’язком сучасного вченого, який хоче, щоб результати його роботи приносили користь суспільству, а не припадали пилом на полицях університетських бібліотек.
Вацлав Кульчиковський — людина, що прагне зробити науку частиною масової культури. Перетворивши власні дослідження на інтерактивні відеоігри, він зруйнував бар’єр між складною історичною наукою та широкою аудиторією. Його підхід показав, що знання подані в цікавій формі, стають захопливим способом пізнання світу.