Фотографія без об’єктива, картонна коробка замість камери й світло, що повільно малює образи — саме так народжується мистецтво польської художниці Маґдалени Новак. Випускниця Академії образотворчих мистецтв у Ґданську, мисткиня з культурного середовища працює на перетині рисунка, фотографії, ціанотипії та ілюстрації, створюючи впізнавані автопортрети й поетичні образи, що досліджують людину, час і природу. У своїй творчості вона звертається до давньої техніки сamera obscura, перетворюючи її на інструмент сучасного мистецького експерименту. Роботи художниці експонувалися в різних країнах світу та були представлені, зокрема, на міжнародній виставці 11th MIRA Pinhole Photography 2025 у Порту, а її творчість дедалі більше привертає увагу як критиків, так і глядачів, пише igdansk.com.
Стаття розповідає про формування мистецького світу Маґдалени Новак, її роботу з альтернативною фотографією, серії автопортретів і міжнародне визнання.
Формування творчого світу
Польська мисткиня Маґдалена Новак належить до тих художниць, чия творчість виростає з уважного спостереження за світом і водночас з глибокого зацікавлення історією мистецьких технік. Вона працює на перетині кількох медіумів — рисунка, фотографії, ціанотипії, ілюстрації та колажу, формуючи власну мову, де поєднуються інтимність особистого досвіду й універсальні теми людського буття.
Новак є випускницею факультету графіки Академія образотворчих мистецтв у Ґданську — одного з найважливіших художніх осередків Польщі. Саме в академічному середовищі сформувалися її перші серйозні творчі пошуки, які згодом визначили напрям усієї подальшої роботи. Уже тоді художниця почала експериментувати з поєднанням традиційних графічних технік і фотографії.
Її перша персональна виставка відбулася ще до початку академічного навчання — факт, що свідчить про раннє формування художнього голосу. У цей період Новак поступово відкриває для себе теми, які супроводжуватимуть її творчість упродовж багатьох років: людина, час, світло та природа.
Важливою частиною її творчого життя стало мистецьке середовище Ґданська. Вона є резиденткою творчого простору WL4 Mleczny Piotr та членкинею об’єднання WL4 Przestrzeń Sztuki — спільноти художників, які працюють у різних медіумах і активно формують сучасну культурну сцену міста.
Camera obscura: давній принцип сучасної фотографії
Одним із ключових інструментів творчості Маґдалени Новак стала техніка camera obscura.
Camera obscura (камера-обскура) — це один із найдавніших способів створення зображення. Принцип її роботи надзвичайно простий: світло проходить крізь маленький отвір у затемненому просторі та створює перевернуте зображення на протилежній поверхні.
Цей оптичний феномен був відомий ще в античності і згодом відіграв важливу роль у розвитку живопису й фотографії. У сучасній інтерпретації він став основою техніки pinhole photography — фотографії без об’єктива.
Саме така простота приваблює художницю. У її роботах камера-обскура стає не лише технічним інструментом, а й способом роздумів про природу зображення. Вона дозволяє повернутися до первинного моменту, коли світло вперше перетворюється на образ.
Щороку в останню неділю квітня у світі відзначають Всесвітній день фотографії з отвором. У цей день Новак часто перетворює одну з майстерень у просторі WL4 Mleczny Piotr на велику камеру-обскуру. Відвідувачі можуть зайти всередину приміщення й побачити, як зовнішній світ проєктується на стіни.
Камера з картонної коробки
Особливістю творчості Маґдалени Новак є її принципова відданість простим інструментам.
Упродовж багатьох років вона працює з одним фотоапаратом — камерою, яку створила власноруч ще під час навчання. Це картонна коробка з-під фотоплівки, перетворена на камеру з маленьким отвором.
Фотоплівка в ній переміщується вручну, що створює характерні візуальні ефекти. На знімках можна побачити перфорацію плівки, нерівні краї кадру, а інколи й накладання кількох зображень.
У традиційній фотографії такі елементи вважаються технічними дефектами. У роботах Новак вони перетворюються на частину художньої мови.
Подвійні експозиції, випадкові зміщення кадру або нерівність отвору створюють відчуття нестабільності зображення. Фотографії ніби балансують між реальністю та пам’яттю, між точністю і випадком.
Саме ця «недосконалість» робить її роботи впізнаваними.
Довга експозиція і плин часу
Ще однією важливою особливістю фотографії з отвором є довга експозиція. Через маленький отвір до світлочутливого матеріалу потрапляє значно менше світла, ніж у звичайній камері, тому процес фотографування може тривати значно довше.
У результаті фотографія фіксує не одну мить, а цілий відрізок часу.
Для Маґдалени Новак ця особливість стала ключовою. Її роботи досліджують саме плинність часу, здатність фотографії зберігати не лише момент, а й рух життя.
На її знімках люди можуть виглядати напівпрозорими, ніби розчиненими у просторі. Рухи стають м’якими, розмитими, а світло перетворюється на окремий пласт зображення.
Так виникає особлива атмосфера — ніби глядач дивиться на світ крізь тонкий шар пам’яті або сну.
Автопортрет як спосіб дослідження
Важливе місце у творчості художниці займають автопортрети.
Ці роботи створюються здебільшого саме технікою camera obscura. У них Новак часто зображує себе серед рослин — трав, листя, гілок або польових квітів.
У таких композиціях людська фігура не домінує над довкіллям. Навпаки, вона ніби розчиняється у природному середовищі. Образ людини стає частиною ландшафту, частиною світла й часу.
Іноді обличчя художниці виглядає лише світловою плямою, іноді — ледь помітним контуром. Рослини ж можуть здаватися чіткішими за саму постать.
Так виникає враження, що людина і природа існують у спільному ритмі.
Саме один із таких автопортретів — робота, де художниця зображена серед рослин — був представлений на міжнародній виставці 11th MIRA Pinhole Photography 2025 у Порту.
Ціанотипія і повернення до витоків фотографії
Окрім фотографії з отвором, у творчості Новак важливе місце займає ціанотипія — один із найстаріших фотографічних процесів.
Ця техніка стала відомою завдяки британській дослідниці та фотографці Анні Аткінс, яка у XIX столітті створила першу фотокнигу з ботанічними зображеннями морських водоростей.
Ціанотипія передбачає використання спеціального світлочутливого розчину, який після експонування сонячним світлом створює характерні сині відбитки.
Маґдалена Новак використовує цей процес так само природно, як і її попередники у XIX столітті — вона експонує свої роботи виключно під сонячним світлом.
Саме тому створення таких зображень залежить від пори року, погоди й часу дня. Процес фотографування перетворюється на діалог з природою.
Людина як центральний образ
Попри різноманітність технік, у центрі творчості Новак завжди залишається людина.
Свої рисунки художниця називає словом ludź — своєрідним авторським поняттям, що означає людину як істоту з історією, тілом і внутрішнім світом.
Вона створює як великі роботи на банерах і папері, так і невеликі композиції. Часто для цього використовує архівні папери, які мають для неї особливе значення.
Натхненням для художниці стають прості моменти повсякденності: обличчя літніх людей, рухи тварин, поведінка птахів, світло на людській шкірі, міміка і жести
У цих дрібних деталях вона знаходить особливу поетику життя.
Міжнародне визнання
Творчість Маґдалена Новак поступово здобула широке визнання як у Польщі, так і за її межами. За роки мистецької діяльності художниця стала лауреаткою численних конкурсів і премій, а її роботи експонувалися на виставках у різних країнах Європи, Азії та Америки. Водночас сама мисткиня завжди говорить про нагороди з певною скромністю, підкреслюючи, що для неї найважливішим залишається сам процес творчості та можливість ділитися своїм баченням світу з глядачем.
Перші вагомі відзнаки з’явилися ще в студентські роки. Тоді її роботи почали отримувати нагороди на польських мистецьких конкурсах. Однією з ранніх стала друга премія на фотографічному конкурсі Konfrontacje Fotograficzne у Вроцлаві. У цей же період художниця здобула кілька важливих нагород у Ґдині та Ґданську, серед яких відзнака мистецького конкурсу Złota Gdyńska Jesień і стипендія президента міста Ґдиня.
Поступово її творчість почала виходити за межі польського мистецького середовища. У 2000-х роках роботи Новак отримали міжнародні відзнаки на конкурсах ілюстрації та карикатури в Китаї. Серед них — нагороди бієнале Master Cup International Cartoon and Illustration Biennial, а також Excellent Prize на The Second Master Cup International Illustration Biennial у Пекіні. Високу оцінку її роботи здобули також на міжнародних виставках BIRD 2005 та WINE International Invitation Cartoon Exhibition.
Особливе місце у творчій біографії художниці посідає нагорода на міжнародному конкурсі Satyrykon — одному з найпрестижніших фестивалів сатиричного рисунка та ілюстрації. Там Новак отримала бронзову медаль і третю премію за роботи з серії «Пес». Для самої художниці це стало несподіваним успіхом: невеликі за форматом графічні роботи отримали високу оцінку міжнародного журі.
Важливим підтвердженням її ролі у культурному житті Польщі стали премії мера Ґданська у сфері культури, які вона отримувала неодноразово — зокрема у 2014 та 2019 роках. Ці нагороди присуджуються митцям, чия діяльність має значний вплив на культурний розвиток міста.
Сьогодні роботи Маґдалени Новак зберігаються у музейних колекціях Тайваню, Каталонії, Македонії та Пекіна, а також у приватних колекціях у Польщі, Франції, Німеччині, Великій Британії та Канаді. Її твори експонувалися на виставках у Франції, Німеччині, Литві, Україні, Португалії, Перу, Австралії, Китаї та на Тайвані.
Однією з новіших подій у її міжнародній кар’єрі стала участь у виставці 11th MIRA Pinhole Photography 2025 у Порту, де було представлено автопортрет мисткині, створений технікою camera obscura. Цей проєкт об’єднує художників, які працюють із фотографією з отвором, і демонструє сучасні можливості цієї давньої техніки.