Ґданськ офіційно приєднався до програми “Мережа креативних міст ЮНЕСКО” як місто літератури, ставши третім польським осередком поруч з Краковом і Вроцлавом. Проте це рішення має значно глибший зміст, ніж формальне міжнародне визнання. Воно підсумовує тривалий культурний процес, у якому література стала інструментом діалогу, пам’яті, свободи слова та сталого розвитку, пише igdansk.com.
Ця стаття — про те, як Ґданськ вибудовував свою літературну ідентичність, які сенси стоять за титулом ЮНЕСКО і чому це визнання змінює не лише статус міста, а й його роль у європейському культурному просторі.
Місто, яке мислить довгими текстами
Ґданськ рідко сприймають як літературну столицю у класичному розумінні. Його образ у масовій уяві пов’язаний із портом, Балтійським морем, суднобудуванням і рухом “Солідарність”. Але саме ця багатошаровість зробила місто простором, де слово ніколи не було другорядним.
Ґданськ — це місто, яке не розповідає одну історію. Воно складається з фрагментів, мов, пам’ятей і травм, що не зводяться до простого наративу. Література тут виникала не як прикраса, а як спосіб осмислення складної ідентичності. Саме тому міжнародне визнання у сфері літератури стало логічним продовженням багаторічного процесу, а не раптовим проривом.
“Мережа креативних міст ЮНЕСКО”: культура як стратегія розвитку
Програма “Мережа креативних міст ЮНЕСКО” була створена для того, щоб показати: культура й креативність є не периферійною, а стратегічною складовою розвитку міст. Вона об’єднує населені пункти, які роблять ставку на творчі індустрії як інструмент соціальної згуртованості, економічної стійкості та міжнародної співпраці.
Література в цій системі розглядається не лише як мистецтво слова, а як середовище освіти, критичного мислення, інклюзії та свободи самовираження. Саме в такому контексті Ґданськ увійшов до кола міст, де література формує міську політику й довгострокове бачення майбутнього.
Третє польське місто, але з власним акцентом
До приєднання Ґданська статус міста літератури ЮНЕСКО в Польщі мали лише Краків та Вроцлав. Обидва міста мають потужні літературні традиції, але Ґданськ запропонував іншу перспективу — не канонічну, а прикордонну.
Його сила — у досвіді багатомовності, міграцій, історичних зламів і співіснування різних культур. Саме це стало ключовим аргументом у заявці: література Ґданська не уникає складних тем, а працює з ними відкрито — через пам’ять, репортаж, есеїстику, документалістику.
Літературна спадщина як жива тканина міста
У Ґданську літературна історія не законсервована в музеях. Вона постійно перегукується з сучасністю. Саме тут творили й мислили автори, які сформували європейський інтелектуальний ландшафт: Ґюнтер Ґрасс, Павел Гуелле, Марія Яніон, Станіслава Пшибишевська.
Їхні тексти не ідеалізували місто, а показували його суперечливим, багатоголосим, часто болісним. Саме така література — чесна, критична, уважна до контексту — стала основою ґданської заявки до ЮНЕСКО.
Слово як спільна відповідальність
Отримання титулу стало результатом багаторічної співпраці між письменниками, дослідниками, видавцями, бібліотеками та міською владою. Для Ґданська література — це не справа окремої еліти, а простір спільної дії.
Президентка міста Александра Дулькевич неодноразово наголошувала: це визнання належить усім, хто формує літературне життя — авторам, читачам, інституціям, культурним менеджерам. Саме такий підхід зробив можливим перехід від окремих ініціатив до цілісної культурної політики.
Дім літератури: інституція майбутнього
Ключовим доказом серйозності намірів Ґданська стало створення Дому літератури — муніципальної інституції, що координує реалізацію програми “Ґданськ — Місто літератури ЮНЕСКО”. Під керівництвом Ельжбєта Фольтиняк ця структура поєднує події для широкої аудиторії з підтримкою тих, хто безпосередньо створює літературу.
Особливе місце займають резиденційні програми та участь у ICORN — міжнародній мережі міст-притулків для переслідуваних митців. У цьому вимірі Ґданськ стає не лише культурним, а й етичним простором.
Локальні ініціативи з глобальним звучанням
Ґданськ уже сьогодні реалізує проєкти, що відповідають духу “Мережі креативних міст”: Поморська цифрова бібліотека, Gedanopedia, Академія репортажу та програми при Європейський центр солідарності. Усі вони демонструють, як література може працювати з правами людини, історичною пам’яттю та громадянською освітою.
Вибір на користь тривалих сенсів
Приєднавшись до “Мережі креативних міст”, Ґданськ узяв на себе зобов’язання діяти відповідно до Порядку денного ООН–2030 з фокусом на рівність, інклюзію, екологію та партнерство. У цьому контексті література стає мовою відповідальності за майбутнє.
Історія Ґданська як міста літератури ЮНЕСКО не має фіналу. Вона розгортається поступово — через нові тексти, переклади, резиденції та міжнародні проєкти. Це історія про місто, яке обрало слово як інструмент мислення й діалогу.
Ґданськ не просто отримав титул. Він підтвердив власну здатність бути простором, де література не завершується крапкою, а завжди продовжується.